Список заборонених в різні часи книг, які варто прочитати кожному.
1. “Голий Сніданок” Вільям Берроуз
В “Голому сніданку” автор порушує майже всі заборонені теми — педофілію, насильство, порнографію, гомосексуалізм, злочинність, наркоманію. У США його заборонили, насамперед, через наявність відвертих сцен педофілії і дітовбивства.Рідкісні екземпляри, які просочилися в друк, вилучалися по всій країні аж до 1963-го року (перша публікація була 1959 році). Видавництвам, які ризикнули опублікувати книгу, були пред’явлені судові позови, оскільки книга створює враження пропагандистської — надто вже достовірно описані переживання героя-наркомана. Особливістю книги є те, що її редагування проходило популярним у 1950-і методом нарізки.
Судовому переслідуванню піддався і сам Барроуз, але в 1966 році його адвокат в ході судового процесу привів докладний аналіз кожної частини твору і зумів довести, що книга не є непристойною. Судовий розгляд над “Голим сніданком” став останнім в історії США процесом, на якому розглядалася можливість цензурної заборони на публікацію книги.
2. “Бойня номер п’ять” Курт Воннеґут
“Бойня номер п’ять” — книга, що не романтизує війну. Воннеґут гранично ясно викладає свою думку, яка полягає в тому, що в бомбардуванні Дрездена військово-повітряними силами США не була необхідності — в місті не було ніяких стратегічно важливих об’єктів, а його населення складалося з мирних жителів і військовополонених. Війна в романі постає як прояв безглуздого насильства. Воннеґут висміює усталені в культурі стереотипи “героїв” і “крутих хлопців”.
Багато людей виступали за заборону книги, звинувачуючи саму книгу і її автора у вульгарності, жорстокості, зловживанні ненормативною лексикою, аморальності і непатріотичності. У ряді країн книга в підсумку була заборонена — антимілітаристські настрої не надто вигідні урядам.
3. “Грона гніву” Джон Стейнбек
За цей роман американський письменник Джон Стейнбек був удостоєний Пулітцерівської премії. У ньому розповідається про долю сільських жителів, що пережили Велику Депресію. Сім’я фермерів-орендарів з Оклахоми в пошуках кращого життя через посуху і важке економічне становище покинула рідний дім і відправилася з тисячами таких же нещасних до Каліфорнії. Роман розкриває справжню людську трагедію.
Літературна критика сприйняла роман із захопленням, а от влада офіційно заборонили книгу в деяких штатах США. Людей шокував такий детальний опис бідності. Сам же письменник казав, що його розповідь була не до кінця щирою, насправді ситуація в таборах трудових переселенців була куди гіршою. Книзі було відмовлено в праві бути наявною в бібліотеках більшості штатів Америки, Ірландії, деяких містах Канади.
4. “Тропік Рака” Генрі Міллер
“Тропік Рака” — роман-автобіографія: автор описує власне життя у Франції в 1930-х роках. Міллер прямим текстом розповідає про місця, де працював, без змін наводить імена колег і знайомих, а також відверто описує свої сексуальні пригоди.
Відвертий опис подій, вживання нецензурних слів викликало неоднозначну суспільну реакцію. Одні вважали роман геніальним, інші бачили у ньому виключно непристойності. Для сучасної людини книжка не буде настільки шокуючою, але в 1930-і роки звичаї були іншими, тому й суспільство виявилося неготовим до подібної відвертості. Так що роман був заборонений в ряді країн — зокрема, в Туреччині він під забороною досі.
5. “Прекрасний новий світ” Олдос Хаклслі
Роман “Прекрасний новий світ” — один із перших творів, які можна віднести до жанру антиутопії. У романі описано суспільство споживання, де люди живуть в державі під керівництвом єдиного уряду. Споживання в цьому суспільстві стало культом, а “богом” — Генрі Форд. Людей там вирощують на фабриках, де вже на стадії ембріонального розвитку поділяють на касти залежно від рівня інтелекту.
Книга була видана в 1932-му році і торкнулася саме тих проблем, які і хвилювали людей того часу: повсюдна індустріалізація, втрата індивідуальності й людяності, поділ суспільства на класи в залежності від фінансового достатку і розумових здібностей. Всі ці проблеми в романі навмисно гіперболізуються. Крім того, в тексті міститься ряд алюзій — наприклад, злегка спотворені імена реальних політиків.
“Прекрасний новий світ” був заборонений в деяких штатах Америки, в Ірландії та ряді інших європейських держав — на думку цензорів, книга створювала надто негативний емоційний фон. Крім того, люди не змогли адекватно сприйняти навмисно сатиричну манеру викладу. Пізніше заборони зняли, а сам Хакслі через 30 років написав статтю, де з жалем відзначив, що суспільство рухається до “прекрасного нового світу” ще швидше, ніж він думав.