Що важливо усвідомлювати молодим людям у день 1030-ї річниці з часу хрещення Київської Руси-України? Причетність до своєї країни і до всього, що в ній відбувається, важливість  знайти час для власної самопосвяти, адже це свято духовного єднання українців навколо національної ідеї –  живить віру у мир та добро на землі.

Нещодавно Український науково-дослідний інститут соціальних досліджень опитав 1208 юнаків і дівчат у віці від 15 до 30 років з метою з’ясувати їхнє ставлення до релігії. Соціологи запевняють, що дослідження це дуже вірогідне й можливі похибки складають у його результатах не більше 1,7-2,9%. Отже, звернімося до цих результатів. Більше половини молодих громадян України вважають себе віруючими, точніше — таких 54%. Невіруючих 28%; тих, хто не здатен поки що визначитися зі своїм ставленням до релігії, теж чимало — 18% . Серед тих, хто визначився, 79% складають православні, 9% — католики і 7% — інші християнські церкви й спільноти. Тих, хто сповідує іслам і буддизм, виявилося небагато, а визнавців екзотичних новітніх релігій — ще менше. Трапляються серед молоді й ті, хто вірить у «власного Бога» або є «просто віруючим».Те, що найбільш турбує молодих віруючих — це зрештою те, що непокоїть усе суспільство: зростання цін, безробіття й загроза втратити роботу, зростання злочинності, нерівність у прибутках і розшарування суспільства, корупція, пасивність співгромадян, екологія, стан соціальної сфери. Причому серед віруючих більше тих, хто не згоден миритися зі зростанням злочинності (28% проти 20% серед невіруючих) та втратою соціальних гарантій (27% проти 23%). Як не дивно, релігійні організації посідають лише друге місце серед інcтитуцій, яким найбільше довіряє віруюча молодь На першому — засоби масової інформації. Молоді віруючі також довіряють молодіжним об’єднанням, армії і трішки органам держбезпеки. Водночас прикметно, що більше третини невіруючих бажали б виховати власних дітей релігійними. Поза сумнівом, ця частина респондентів усвідомлює моральний вимір релігійної віри, її значення для встановлення гармонійних відносин між людьми та між людиною й довкіллям. Напевно, серед цих молодих людей чимало по-справжньому моральних і гідних людей. Хтось з них ще віднайде свій шлях до Бога. Що ж стосується віруючих юнаків і дівчат, то 79% з них вважають необхідним виховання в своїх дітях релігійності.

Що ж обирає сучасна молодь? І віруючі, і невіруючі на перше місце поставили сімейне щастя (79% і 63%). 36% віруючих і 41% невіруючих і прагнуть зробити кар’єру. Третє місце в рейтингу цінностей посідає бажання «бути вільним і незалежним у своїх рішеннях та вчинках», четверте — можливість реалізовувати свій талант та здібності. Віруюча молодь прагне багатства приблизно так само, як і невіруюча (27% і 29%), та байдужа до влади і слави (4% і 1%). Водночас як віруючі, так і невіруючі молоді люди не дуже налаштовані на те, щоб «принести користь своїй країні» (13% опитаних в обох групах). Визначаючи для себе важливість тих чи інших речей, і віруючі, і невіруючі юнаки й дівчата демонструють дуже подібні орієнтації. Хоча, наприклад, робота і взаєморозуміння з іншими людьми для віруючих істотно важливіші. Ну і, звичайно, найбільша відмінність – у ставленні до релігії. Серед віруючих її визнали важливою для себе 63%, а серед невіруючих -тільки 10%. Не викликає також сумніву, що, декларуючи свою релігійність, молоді люди радше вказують на вектор своїх переваг, аніж на реальний стан речей. Адже насправді релігійна активність молодих взагалі є невисокою: регулярно відвідують храми й молитовні будинки тільки 6% опитаних, час від часу – 32%, 46% – рідко, 16% – не відвідують зовсім. Але сама наявність такого вектора, погодьтеся, вже є показовою й обнадійливою. https://risu.org.ua/ua/library/periodicals/lis/lis_1999/lis_99_02/37284/

Адже ми завжди спілкуємося зі своїми рідними, товаришами. Знаходимо час для розваг. Так невже так важко знайти час для власної самопосвяти?! Невже немає часу, щоб заговорити до Господа, піднести до Нього своє знедолене серце, сполохані очі і повірити у Його неземну силу?

Не втрачай можливості молитись як зійде сонце і коли воно зайде, молитись в смутку і радості, молитись у здоровому стані і у хворобі. І вірити, щиро вірити у свою молитву і завжди пам’ятати, що все стається за волею Божою.

“Просіть – і буде вам дано, шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам; бо кожен, хто просить – одержує, хто шукає – знаходить, а хто стукає – відчинять йому. Чи ж то серед вас є людина, що подасть синові своєму каменя, коли хліба проситиме він? Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину? Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, – скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього! Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки”. Євангеліє від Матвія.Мф. 7.7 – 20.

Аби щоденно діяти, нам потрібно черпати звідкись сили.  Молитва – це чудотворна сила.

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ  І  УКРАЇНУ!